Підсумки 2008: криза збирає рекордний врожай | Мировой кризис в украине курсы валют

Підсумки 2008: криза збирає рекордний врожай

Вступ України у ВТО, небачений намолот зернових та спалах економічної кризи — три головні чинники, що найбільше вплинули на стан вітчизняного сільського господарства у році, що минає.

Політика невтручання

«Житниця Європи», «володарка чверті світових чорноземів», нарешті, просто «аграрна держава». Наприкінці року, у день працівників сільського господарства, з трибун лунають саме ці чиновницькі штампи. А чим насправді жила галузь у 2008-му?

На думку експертів, найбільше вплинули на сектор три події.

По-перше, завершилася багаторічна сага з приєднання країни до Всесвітньої торгівельної організації, і це плюс. Однак вступила вона туди неготовою — через низьку якість продовольчих товарів, що випускають вітчизняні компанії, і це мінус.

По-друге, селяни у цьому сезоні зібрали рекордний врожай, і це добре, але країна не може з ним упоратися, і це погано.

По-третє, під завісу року галузь зокрема і державу загалом спіткала фінансова криза, яка може покласти на лопатки всю економіку країни, включно з її «унікальним» сільським господарством.

Тимчасом уряд і профільне міністерство провадили щодо села політику невтручання. Чи не єдиний позитив — деяке послаблення адміністративного регулювання сектора.

Зокрема, Кабмін відмовився від обмеження експорту зерна. Практика, що діяла упродовж кількох сезонів, призводила до псування мільйонів тонн збіжжя у портах. У свою чергу, падали внутрішні ціни на товар, знижуючи доходи виробників.

Ще один важливий крок — підвищення Кабміном мінімальної плати за оренду аграрних земель з 1,5% до 3% від суми так званої нормативної (адміністративної) оцінки угідь.

На практиці це означає, що пенсіонер, який здав пай у користування колишньому колгоспові, в кінці року має шанс отримати не два, а чотири мішки збіжжя у якості орендної плати.

Схоже, цими рішеннями перелік урядових новацій вичерпався.

«В цілому агрополітика була невиразною — як, зрештою, і вся економічна політика. 2008 року використовувалися інструменти останніх семи років — субсидування відсоткових ставок за аграрними кредитами, а також виплати дотацій на гектар засіяних площ для галузевих компаній», — повідомив Економічній правді Сергій Феофілов, директор центру маркетингових досліджень «УкрАгроКонсалт».

На жаль, обидва згадані експертом інструменти важко назвати достатньо ефективними. Так, цього року уряд зменшив розмір часткового покриття відсотків за аграрними позиками. Якщо раніше держава повертала з бюджету 14% ставки, то тепер — лише 8%.

Сумнівною була політика уряду і щодо дотацій на гектар засіяних площ. Особисті селянські господарства, які виробляють більше 50% усієї аграрної продукції, позбавлені такого «привілею».

Чиновники пов’язують це із складністю організації таких виплат для мільйонів дрібних господарств. Тож субсидії могли отримувати лише підприємства. Їхня увага до державної казни була виправданою: цьогоріч на фінансування села бюджет передбачив 11 мільярдів гривень. Для порівняння: 2007-го цей показник складав 9 мільярдів.

Втім, навіть такі вливання у галузь виявилися безсилими перед глобальною економічною кризою.

«За підсумками року фінансовий стан агросектору значно погіршився. Різко впала прибутковість вирощування зерна та олійних культур. Це обумовлено спадом споживання в усьому світі, що призвело до помітного зниження цін на міжнародних сировинних аграрних ринках», — розповів Феофілов.

Скорочується попит і на внутрішньому ринку. Це змушує виробників продуктів харчування суттєво знижувати ціни на свої товари, аби уникнути падіння виробництва і банкрутства.

Чимало фірм спіткала кредитна криза. «Якщо влада не надасть дотацій і не вмовить банкірів пролонгувати позики до наступного врожаю, то виробники не виживуть», — пожалівся «Економічній правді» почесний президент Української зернової асоціації Микола Компанець.

Директор компанії «Укрзернопром Агро» Євген Ленг стверджує, що зараз у галузі відсутні «живі» гроші і наростає криза неплатежів.

«Якщо уряд не вживе заходів, то буде зірвана весняна сівба, що призведе до проблем не лише на селі», — прогнозує він.

Тим більше досі державна підтримка була безсистемною, вважає директор інформаційної компанії «Про агро» Микола Верницький. «Жодні нові механізми не застосовувалися — агрополітика лише консервувала поточну ситуацію. Звісно, під час кризи складно стимулювати агробізнес, але хіба до кризи хтось про це думав?» — запитує він.

Врятувати сектор можна, упевнений експерт. Для цього варто впорядкувати ринок землі, підвищити якість продукції, реформувати судоустрій, покращити інвестиційний клімат.

Також варто підтримати великі державні програми з виробництва, орієнтованого на експорт.

Крім того, галузь потребує спеціалізації. «Заради «продовольчої безпеки» ми сіємо чи не всі культури. Мовляв, ось впаде цукрова промисловість і все — кінець світу. Це не так», — переконує експерт.

За його словами, не обійтися сільському господарству і без сучасних аграрних бірж — реальних цінових індикаторів. Втім, реалізація цих завдань неможлива без вирішення загальноекономічних проблем.

Нагодувати Африку

Цьогоріч українські селяни уперше в історії намолотили рекордну кількість зерна — 54 мільйони тонн. «Це велика перемога», — не стримує емоцій президент Української зернової асоціації Компанець. Втім, якщо півсвіту потерпає через нестачу хліба, то для України випробуванням стає рекордний врожай.

Одна з проблем — брак зерносховищ. «Елеваторів зводиться мало. Цього року склади спорудили «Нібулон» та ще кілька фірм. Портові елеватори будують, а от лінійним приділяється менше уваги. Потужність вітчизняних сховищ — 30 мільйонів тонн. Якщо урожай сягне 70-80 мільйонів, треба на 50% збільшити їх місткість», — каже Компанець.

Великі надії учасники ринку покладали на експорт. Старт був добрим: з початку жнив компанії продали за кордон 10,5 мільйонів тонн зерна.

«Це багато, але у нас був великий залишок з попереднього сезону. Виходить, ми вивозили тільки минулорічне зерно. Для нашого ринку потрібно 26 мільйонів, отже, ще можна безболісно експортувати 28 мільйонів тонн», — швидко рахує почесний президент УЗА.

«За друге півріччя цього року експорт може досягти 12,5 млн. тонн. Це надзвичайний рівень, абсолютний рекорд», — додає Феофілов.

Однак радість аграріїв була недовгою. Вже у жовтні на хвилі світової фінансової кризи попит з боку імпортерів почав згасати. «Японія десять разів заявляла про плани закупити півмільйона тонн збіжжя, але досі не купила ні зернини», — бідкається Компанець.

У підсумку товар почав швидко дешевшати. «Фуражне зерно в регіоні знизилося у ціні з 700 до 400 гривень за тонну, хоча його собівартість у півтора рази вища», — повідомила Харківська обладміністрація.

На світових біржах продовольчі сорти збіжжя коштують 195-197 доларів за тонну. «Загалом зернові котирування зараз у 2-2,5 рази нижчі, ніж минулого року», — резюмує Феофілов.

Мінагрополітики сподівається на пожвавлення експорту вже у перші місяці 2009 року. Учасники ринку іншої думки, адже до названих негараздів може додатися ще одна перешкода: уряд Росії планує субсидувати експорт свого зерна у розмірі 40 доларів за тонну.

«Якщо це трапиться, світовий ринок товару обвалиться — тонна зерна коштуватиме на 20-30 доларів дешевше, а наш продукт стане неконкурентоспроможним», — стверджує директор компанії-експортера зерна «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» Микола Горбачов.

«Урожай 2009 року ми можемо зустріти зі старими запасами у 17 млн. тонн. Це катастрофа», — каже президент УЗА Володимир Клименко.

Мінагрополітики підбадьорює учасників ринку прогнозами про очікуване покращання світової кон’юнктури та обіцянками активізувати заставні закупівлі зерна Аграрним фондом. Тимчасом 400 мільйонів гривень, виділених для цього відомству з держбюджету, досі не витрачені.

Відтак трейдери сподіваються на Африку. За словами президента Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, торговці хочуть взяти участь у програмах ООН з поставок 1 мільйона тонн зерна голодуючим країнам «чорного» континенту.

Однак і тут потрібна участь держави: ООН обіцяє заплатити за товар, але український уряд або самі трейдери мають профінансувати транспортні видатки. А поки тривають переговори зерновиків з урядом, вигідний контракт можуть перехопити трейдери інших країн.

Чия земля

«Землю — селянам», — сказав 17 років тому уряд незалежної України. Проте, як і його радянський попередник, гаслом й обмежився. Поділена під час аграрної реформи колгоспне рілля й досі належить селянам формально, адже розпорядитися нею у повній мірі вони не можуть — продаж сільськогосподарської землі в Україні заборонений.

Восени 2001 року Верховна Рада прийняла земельний кодекс, внісши у перехідні положення документа ряд обмежень, зокрема, пункт про заборону власникам продавати свої ділянки упродовж чотирьох років.

Оскільки видача актів на землю власникам йшла повільно, а без них торгувати паями не можна, такий крок був виправданим. Однак пізніше з’ясувалося, що виділеного часу на юридичне завершення реформи недостатньо, проте замість прискорення видачі паперів, депутати продовжили мораторій до 1 січня 2007 року.

Згодом подібні відстрочки стали для парламенту «доброю» традицією. Останній такий термін добігає кінця 31 грудня 2008 року. Втім, сподіватися на визволення селян з новітнього кріпацтва годі. Є всі підстави вважати, що і цього разу мораторій на право купівлі-продажу аграрних земель буде продовжено.

Про необхідність вдатися до такого кроку вже заявила фракція комуністів — вона пропонує закріпити дію мораторію до 2012 року. А одне із застережень, внесених в останню коаліційну угоду фракцією Блоку Литвина у парламенті, стосується виключення оранки із процесу запровадження повноцінного ринку землі.

Противники торгівлі сільськогосподарськими наділами мотивують свою позицію або ідеологічними принципами, або недостатньою законодавчою базою. Тимчасом така заборона суперечить нормам і моралі, і закону.

Так, городяни, які приватизували свої квартири, можуть вільно їх продавати. Селяни ж позбавлені такого права щодо своїх паїв, хоча Конституція забороняє обмежувати право власності.

Більше того, мораторій сприяє розвитку «сірої» приватизації землі та завдає країні величезних економічних збитків. За підрахунками спеціалістів Української аграрної конфедерації, дія цієї норми заморозила у галузі близько 10 мільярдів доларів.

«Земля повинна бути товаром, а, отже, і заставою для отримання кредитів. Це дозволило б різко збільшити рівень інвестування у аграрне виробництво», — каже Компанець. А на думку Козаченка, без участі землі сільськогосподарський бізнес залишається віртуальним.

Мораторій діятиме щонайменше два роки, вважає Феофілов. «Я не думаю, що земля уже перерозподілена тіньовими структурами. Однак зараз важко зрозуміти, хто є її власником — держава, селяни чи хтось інший. Мораторій — небезпечна політична і соціальна проблема. І навряд чи депутати швидко його відмінять», — каже експерт.

З новим роком

Наступний рік стане для села непростим, прогнозують експерти. На великий врожай, говорять вони, розраховувати не слід, бо через відсутність коштів господарства не зможуть закупити добрива та засоби захисту рослин. Правда, у найгірші передбачення вони теж не вірять. Кажуть, урожай становитиме близько 40 мільйонів тонн.

Навесні ціни на збіжжя підвищаться на 20-30, максимум, на 40%, але це не вирішить проблем зерновиків. Господарства залишаться збитковими, у кращому випадку, хтось «вийде в нуль».

У тваринників, за винятком птахівників, ситуація і до кризи була складною, а у 2009-му вона лише погіршиться. Поголів’я худоби різко скоротиться вже у першому півріччі. Його відновлення — дорога справа, а гроші на це у кризовому бюджеті навряд чи знайдуться.

«Питання номер один — оздоровлення фінансової системи країни. Якщо цього не зробити — буде погано всім. Матимемо падіння виробництва на всіх фронтах», — переконаний Верницький.

via Економічна правда

Случайно нашел каталог статей про обувь — очень понравилось как пишет автор.

Нашел очень интерестный блог про подарки — масса интерестной информации.

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.

http://krisis.in.ua">Мировой кризис в украине курсы валют - Выход из кризиса находится ВЫШЕ!